Питання природи та суті пізнання залишається відкритим і практично мало дослідженим, попри колосальний науковий і дослідницький багаж в царині гносеоло-гії чи епістемології. В статті відбувається осмислення суті, причин та наслідків мимовільного зміщення уваги дослідників з самих предметів, явищ і процесів на їх функціональне навантаження або ціннісні предикати, і, як наслідок, з пізнання само-го по собі на проблему як всяке пізнання можливе взагалі. Автор вдається також до порівняння суто наукових набутків щодо пізнання та знання, що завжди в тій чи іншій мірі під собою мають підґрунтя дискурсу та визнання, і надбань колективного досвіду поколінь, закарбованих в міфах та легендах, а також суб"єктивного досвіду езотериків, переданого в контексті їх теоретичних викладок.
Вопрос о природе и сути познания остается открытым и практически мало исследованным, не смотря на колоссальный научный и исследовательский багаж в сфере гносеологии и эпистемологии. В статье осуществляется осмысление сути, причин и последствий самопроизвольного смещения внимания исследователей с предметов, явлений и процессов на их функциональную нагрузку или ценностный предикат, и, как следствие, с познания самого по себе на проблему как всякое познание возможно вообще. Автор та&кже прибегает к сравнению чисто научных наработок касаемо познания и знания, которые в той или иной степени всегда имеют под собою основу дискурса и/или признания, и достояния коллективного опыта многих поколений, зафиксированного в мифах и легендах,& а также субъективного опыта эзотериков, представленного в контексте их теоретических выкладок.
Raising a question on nature of cognition and the truth of knowledge people, as a rule, ignore the obvious. Routine and activity reveal absolutely differ&ent possibilities of man. A demarcation line between the two can be drawn by an interior dialogue. Any interior dialogue corresponds to the theoretical way of being and activity. An interval or break in the interior dialogue leads to an opposite huma&n condition - practice. Respectively, a "theorist" deals with the content of one"s mind: impressions and principles which have been given a status of knowledge substantiated by a rational belief, whereas a "practician" deals directly with reality as &a stream of pure Knowledge. The latter in this aspect is integrated into reality like a holographic analogue. The article reveals specificity of acquirement of theoretical and "pure" knowledge.
