Статтю присвячено розгляду свободи на рівні сутнього, де поряд із іншими онтологічними модусами має місце дефективний модус під назвою свавілля. У статті вказується на те, що хоча свавілля є вищим модусом свободи ніж пара модальностей необхідність-випадковість, оскільки репрезентує не природу, а вищий, суто антропологічний рівень, проте цей модус є нижчим від рівня онтологічних модальностей можливість-дійсність. Такий висновок виникає внаслідок дослідження свавілля у межах екзистенціалізму, де свавілля, за суттю, є нездійсненою можливістю, свободою бунтівничою, яка не сприяє а ні буттєвому, а ні онтичному розвитку особистості.
Статья посвящена рассмотрению свободы в пределах сущего, где на равне с другими онтологическими модусами имеет место дефективный модус под названим произвол. В статье указывается на то, что хотя произвол яввляется модусом свободы, который выше чем пара модальностей необходимость-случайность, поскольку представляет не природу, а боллее высокий, чисто антропологический уровень, но этот модус является ниже чем уровень онтологических модальностей возможность-действительность. Такой взвод возникает вследствие рассмотрения произвола в рамках экзистенциализма, где произвол, по сути, является неосуществленной возможностью, свободо&й бунтарской, которая не содействует нибытийному, ни онтическому развитию личности.
