Стаття присвячена концептуалізації та досвіду вимірювання соціального відторгнення. У роботі розглянуто приклади застосування концепту в зарубіжних та вітчизняних емпіричних дослідженнях. Встановлено, що зарубіжними та вітчизняними дослідниками накопичений суттєвий досвід вимірювання соціального відторгнення на основі якого пропонуються можливі способи його концептуалізації. Виділена структура концепту, його виміри та ознаки (атрибути). З"ясовано, що концепт має складну структуру, яка включає дистрибутивні (економіко-структурні) та реляційні (соціокультурні) виміри, що дає змогу розширити набір показників для аналізу рівня благополуччя людей. Соціальне відторгнення можна розглядати як властивість, що притаманна індивіду, домогосподарству або соціальній групі. Для цієї властивості характерними є наступні атрибути : перекриття доступу до необхідних ресурсів або соціальних благ ; неспроможність брати учать у соціальній активності, що вважається нормальною та є доступною для більшої частини населення ; неспроможність будувати значимі соціальні відносини з іншими. Встановлено, що способи концептуалізації та вимірювання залежать від умов та життєвих стандартів суспільства, що вивчається.
This paper addresses the exist ing experience of conceptu aliza&tion and measurement of social exclusion in international and nati onal empirical research. It describes examples of the concep t application in the foreign and domestic empirical studies. It is determined, tha t foreign and domestic researchers gain&ed substantial experience in measuring of social exclusi on. Based on this experience, possible ways of social e xclusion conceptualizing are offered. The structure of concept, its dimens ions and characteristics (attributes) are defined. It is shown& that the concept has a multidimensional structure that includes distributive (economic and structural) and relational (social and cultural) dimensions, which makes possible to expand the set of indicators for the analysis of the level of well -being&. The social exclusi on can be regarded as a distinctive feature of individual, household or social group. This featur e is characterized by the following at tributes: limitation of access to the n ecessary resources or social benefits; inability to &pa rticipate in social activity that is regularly available to the ma jority of society members; fa ilure to build meaningful social relationships with others. It has been identified that conceptualization a nd measurement methods depend on the condi&tion s and living standards of the society, which is a subject of the study.
Статья посвящена концептуализации и опыту измерения социального отторжения. В работе рассмотрены примеры применения концепта в зарубежных и отечественных эмпирических иссле&дованиях. Установлено, что зарубежными и отечественными учеными проведено значительное количество исследований и попыток измерения социального отторжения на основе чего предлагаются возможные способы его концептуализации. Выделенная структура концепт&а, его измерения и признаки (атрибуты). Выяснено, что концепт имеет сложную структуру, которая включает дистрибутивные (экономико-структурные) и реляционные (социокультур-ные) измерения, что позволяет расширить набор показателей для анализа уровня бл&агополучия людей. Социальное отторжение можно рассматривать как свойство, присущее индивиду, домохозяйству или социальной группе. Для этого свойства характерны следующие атрибуты : перекрытия доступа к необходимым ресурсам или социальным благам ; нев&озможность участия в социальной активности, которая считается нормальной и доступна для большей части населения ; несостоятельность построение значимых социальных отношения с другими. Установлено, что способы концептуализации и измерения зависят от у&словий и жизненных стандартов общества, которое изучают.
