Стаття є продовженням серії публікацій автора, де комунікативна ситуація розглядається з позицій ґештальт-теорії. У статті описується такий тип ґештальтвідношень, як лінгвістичний гумор. Стверджується, що ефект комічного досягається за рахунок двофігурності внутрішньої форми або за рахунок двофігурності змісту мовного знака.
Статья является продолжением серии публикаций автора, где коммуникативная ситуация рассматривается с позиций гештальт-теории. В статье описывается такой тип гештальтотношений как лингвистический юмор. Утверждается, что эффект комического достигается за счет двухфигурности внутренней формы или двухфигурности содержания языкового знака.
This article continues the series of the author"s publications where the communicative situation is considered from the gestalt-theory position. It is described in the article such type of gestalt-relations as linguistic humor. It is alleged that the comical effect is achieved for account of either double figure in interior form or in of double figure in semantic content of language sign.
