Філософія суб"єктивності Канта є продовженням попередніх концепцій 17 ст. (Ф. Бекон, Р. Декарт, Лейбніц), так і розвитком їх на новому антрополого-онтологічному принципі. Попередні концепції суб"єктивності, висловлюючи історичну закономірність відокремлення, затверджувалися на принципі індивідуалістського психологізму. Кант жив в епоху, коли закономірність відокремлення змінювалася закономірністю усуспільнення. Це змусило його поміняти розуміння суб"єктивності шляхом перенесення уваги з психологізму і феноменалізму на онтологізм і антропологізм. Кантівська суб"єктивність
"Я єсмь" розглядається як діалектична (тавтологічна) єдність екзистенції і когітаціі.
Философия субъективности Канта является продолжением предшествующих концепций 17 в. (Ф. Бекон, Р. Декарт, Лейбниц), так и развитием их на новом антрополого-онтологическом принципе. Предшествующие концепции субъективности, выражая историческую закономерность обособление, утверждались на принципе индивидуалистского психологизма. Кант жил в эпоху, когда закономерность обособления менялась закономерностью обобществления. Это вынудило его поменять понимание субъективности путём переключения внимания с психологизма и феноменализма на онтологизм и антропологизм. Кантовская субъективность "Я есмь" рас&сматривается как диалектическое (тавтологическое) единство экзистенции и когитации.
Kant subjectivity philosophy continues the previous concepts of the 17th century (F. Bekon, R. Descartes, Leibniz) and develops a new anthropological and ontological& principle. The previous concepts of subjectivity (expressing historic tendency for isolation) were proved on the principle of individualist psychologism. Kant lived in the era when the tendency for isolation changed to the tendency for socialization&. This forced him to change the understanding of subjectivity by switching attention from psychologism and phenomenalism to ontologism and anthropologism. Kantian subjectivity "I am" is regarded as a dialectical (tautologous) unity of existence and c&ogitation.
