Культурологія сьогодні знаходиться в активній стадії інтеграції нового соціокультурного досвіду, вироблення новітніх культурних (гуманітарних) сенсів, спрямована до конституювання смислової перспективи. Функції професійного культурологічного мислення поширюються не лише на рефлексування, задача полягає у виробленні діючих механізмів відтворення загальнонаціональної ідентичності, неконфронтаційних методів самовідтворення. Включення в актуальне знання свого нового історико-політичного досвіду має допомагати людині та нації йти до самих себе. Серед основних перспектив наукового дискурсу виділені реконфігурація культурної географії, осмислення "ковкіх ідентичностей" як однієї з можливостей ідентифікації неконфронтаційного типу, осмислення політичної націїяк співгромадянства. Розбіжність аксіологічних/епістемологічних підходів демонструє не тільки множинність методології, але й зіткнення світоглядів, "конфлікти існуючих онтологій".
Культурология сегодня находится в активной стадии интеграции нового социокультурного опыта, выработки новых культурных (гуманитарных) смыслов, конституирования смысловой перспективы. Функции профессионального культурологического знания распространяются не только на рефлексирование, задача заключается в выработке действенны&х механизмов воспроизведения общенациональной идентичности, неконфронтационных методов самовоспроизводства. Включение в актуальное знание своего нового историко-политического опыта должно помогать человеку и нации идти к самим себе. Среди основных пе&рспектив выделены реконфигурация культурной географии, осмысление "ковких идентичностей" как одной из возможностей идентификации неконфронтационного типа, осмысление нации как согражданства. Расхождение аксиологических/эпистемологических подходов зак&лючается не только в множественности методологии, но и в столкновении мировоззрений, "конфликте существующих онтологий".
Culture is still in the active stage of the integration of the new socio-cultural experience, development of new cultural (human&itarian). Its senses directed to the constitution of semantic perspective. Features of professional cultural thinking extend not only to reflected, the task is to develop effective reproductive mechanisms of national identity, non-confrontational met&hods of selfregeneration. Inclusion in the actual knowledge of the new historical and political experience should help people and nations go to themselves. The main perspectives of scientific discourse marked reconfiguration of cultural geography, re&thinking of "forging identities" as one of the possibilities of identification of a non-confrontational type, understanding of political nation as fellow citizenship. The discrepancy of axiological/epistemological approach demonstrates not only the p&lurality of methodology, but the collision of worldviews, "conflicts of existing ontologies".
