За весь альпійський період у Панкардії встановлено три головні фази магматизму : мезозойську, міоценову і пліоцен-плейстоценову. В мезозойську фазу укорінилися, головним чином, ультраосновні й основні магми, в міоценову - середні й кислі, в пліоцен-плейстоценову - лужнобазальтові.
Кислий вулканізм (ріодацітова формація) передував середньоосновному (андезитовая формація), що підтверджено даними абсолютного віку. Міоценовий кислий вулканізм не можна відокремлювати від андезитового. Це дві фази перманентного магматичного процесу тривалістю 10-15 млн р антидромної спрямованості, з великим об"ємом середньокислих магм і відносно неглибоких магматичних вогнищ у континентальній корі. При руйнуванні і деструкції континентальної кори утворювалися локальні ослаблені зони розломів, які виступали каналами для швидкого укорінення і кристалізації високотемпературних розплавів. Процес деструкції пов"язаний з розтягом і дробленням континентальної кори на окремі блоки, супроводжувався вулканізмом, надходженням значних обсягів високотемпературних глибинних флюїдів, які зумовили екс-плозивний характер першої фази вулканізму і подальше гідротермально-метасоматичне заміщення порід. Спочатку розплави виникли в гранітному шарі, а в подальшому - у базальтовому, що підтв&ерджується складом захоплених ксенолітів. Ранні фази міоценового вулканізму вибухового ареально-тріщиною типу максимально проявилися в Закарпатському прогині та Паннонській западині, утворивши потужні (до 700-1000 м) вулканічні товщі ігнімбритів, ріо&літових туфів, пемзо-шлакових потоків (ріодацітова формація). Ці вулканіти певним чином пов"язані з глибинними розломами і мають між собою просторову і часову єдність. Згодом сформувалися вулканічні споруди Кремницьких гір у Словаччині, гір Бержень, &Матра, Бюкк, Токай, Мечек в Угорщині, Вигорлат-Гутин в Україні, Апусені і Келімань-Харгіта в Румунії. Складені вони переважно андезитами (андезитова формація). Вилив відбувався в спокійних умовах, утворюючи стратовулкани, потоки, некки та ін.
Укорін&ення лужнобазальтового розплаву проходило на етапі міоценового вулканізму. Найбільш повно лужнобазальтовий вулканізм проявився в структурах з потоншеною континентальної корою. За складом і віком він відповідає кайнозойському лужному магматизму Західн&ої Європи і належить до внутрішньоплитного магматизму континентів з мантійно-плюмовим генезисом. Лужні породи фінальної фази вулканізму на українській території не знайдені.
Палеотектонічна обстановка на початок міоцену свідчить про те, що територія& всієї Панкардії була стабільною областю з континентальною корою, а явно енсіалічний тип магми, антидромний характер вулканізму, його геохімічні особливості, звязок з глибинними розломами приводять до висновку про відсутність класичної субдукції в ць&ому регіоні і відповідність саме вулканізму постколізійного геодинамічного режиму.
The Alpine period of PANCARDI defined three main phases of magmatism: Mesozoic, Miocene and Pliocene-Pleistocene. The ultra-basic and basic intrusions had been comple&te by Late Mesozoic, in the Miocene there formed intermediate and acid volcanic rocks, while alkaline basalts - in the Pliocene-Pleistocene. Acid volcanism (the rhyolite-dacite formation) preceded intermediate and basic volcanism (the andesite format&ion), which is confirmed by absolute dating. Miocene acid volcanic activity cannot be separated from andesite one. These two antidromic phases of continuing magmatic activity lasted for 10-15 Ma; their sequences have large volumes of intermediate and& acid magmas with shallow magma foci in the continental crust.
Destruction and degradation of the continental crust resulted in local weakened fault zones, which were channels for rapid intrusion and crystallization of high-temperature melts. The de&struction was related to the extension and fragmentation of the continental crust into separate blocks, which was accompanied by volcanism and uplifting of high-temperature deep fluids. These conditions caused explosive volcanism in the first phase a&
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
