Навіть зараз на сайті Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки є повідомлення про те, що виш із Волині та Польська академія в Ченстохові оголошують відкритий конкурс на здобуття стипендії ректора польського вишу. Стипендія покриє частку витрат на здобуття освіти, а програма загалом має на меті "сприяти українсько-польській співпраці в освітній галузі, успішному здобуттю знань та вмінь студентів, їхньому професійному становленню". А десять років тому, коли Ігор Коцан очолив тоді ще Волинський державний університет, тут і не мріяли про широку міжнародну співпрацю, про можливість для талановитих дітей волинян продовжувати навчання "в Європах". Мабуть, це і є дуже важливим підсумком його десятирічної ректорської діяльності: виш не тільки позбувся у назві слова, яке прив"язувало його до регіону, а й провінційного нашарування в усьому: від побуту й умов для навчання - до отриманої можливості заробляти гроші власним розумом і талантами. Сьогодні в Ігоря Ярославовича - ювілей, і робота посідає важливе місце в його житті.
