У статті йдеться про лінгвокреативний потенціал Марії Матіос, її здібності щодо продукування конструкцій, які з часом можуть (а деякі й уже змогли) відірватися від первинних контекстів і використовуватися як готові, відтворюватися за потреби в готовому вигляді в тій чи тій ситуації спілкування. Основний акцент зроблено на афоризмах, які ілюструють широкий філософський діапазон, виступають засобом світоглядних рефлексій, очевидно, не тільки головної героїні психологічної розвідки «Щоденник страченої». Авторські судження сфокусовано в художньо-семантичну площину поняттєвої сфери «буття», представлену ядерними та периферійними поняттями – «життя», «смерть», «людина», «жінка», «чоловік», «любов» і т. ін.
