Сутність проблеми і її теоретико-праксеологічна актуальність полягає в тому, що абсолютна більшість випадків неефективності концептуальних рекомендацій щодо вищої освіти загалом і елітної зокрема зумовлена розбалансованістю і несиметричністю проблемногота пропозиційного форматів: якщо часткові,
сегментативні пропозиції апріорі неспроможні нівелювати системні недоліки, то надання системного статусу рекомендаціям, генерованим за результатами осмислення окремих аспектів освітньої дійсності, взагалі постає профанативним механізмом, який запрограмовує поглиблення й загострення кризової симптоматики. Внесок автора полягає в застосуванні адекватного наукового підходу – комплексного, системного аналізу до системного об’єкта елітної вищої освіти, до його осмислення в контексті основних факторів впливу.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
