"Війна в натовпі" у цивілізованій Європі представляє собою нове явище наприкін. 21 ст. У неї є свої прихильники та противники, останні виходять або з певних щодо політичного порядку, вважаючи її за засіб революційний, за узаконений стан анархії, що так само небезпечний як для громадського порядку всередині країни, так і для ворога, або з уявлень військового порядку, вважаючи, що її результати не відповідають витраченим силам. Уявлення першого порядку нас в даному не стосується, бо ми розглядаємо "війнув натовпі" лише як засіб боротьби по відношенню до супротивника, уявлення ж другого порядку примушують нас відмітити, що "війна в натовпі" повинна розглядатися як прорив, зроблений в наш час стихією війни в обмежуючих її штучних дамбах, як подальше розширення і посилення загального процесу невизначеності.
