У статті проаналізовано дві найбільш помітні підпільні газети антифашистського спрямування, які нелегально поширювалися в муссолінівської Італії. На прикладі діяльності дисидента Л. Ґінсбурґа показано, що попри бутафорну тоталітарність фашистського режиму, підпільна преса мала доволі широкий простір для підривної діяльності. Зауважено стилістичні особливості цієї преси (простота, доступність, категоричність, поширеність лозунгів та закликів), що обумовлено характером підпільного комунікаційного процесу, а також орієнтацією на широкі читацькі маси. Виокремлено найважливіші мотиваційні рушії авторів підпільних газет, а саме: зберігати віру в те, що антифашизм не переможений і що його справа досі живе; просувати картину дійсності, альтернативну фашистській пропаганді у легальній пресі; підбурювати італійців до непокори владі, а в перспективі - до повстання проти режиму.
The article analyses the two most outstanding clandestine papers of anti-fascist orientation, which have been spreading in Mussolini"s Italy. On the example of L. Ginsburg"s dissident activities it is shown that, beside phony totalitarianism of the fascist regime, the clandestine press had ample opportunities for subversive job. It is noticed that the stylistic peculiarities of thi&s press (the simplicity, the categoricity, the abundance of slogans and appeals) are caused by the nature of clandestine communicative process and by the orientation on a large readership. It is marked out the most important motives of the authors of& clandestine papers, such as: to keep faith that anti-fascism is not defeated and that its agenda is still in force; to promote its own picture of reality, alternative to the fascist one from legal press; to incite the Italians to disobedience in reg&ards to the government and incite them to an uprising against regime.
В статье проанализированы две наиболее заметные подпольные газеты антифашистского направления, которые нелегально распространялись в муссолиновской Италии. На примере деятельност&и диссидента Л. Гинсбурга показано, что вопреки бутафорной тоталитарности фашистского режима, в подпольной прессы был достаточно широкий простор для подрывной деятельности. Отмечены стилистические особенности этой прессы (простота, доступность, катег&оричность, большое количество лозунгов и призывов), что обусловлено характером подпольного коммуникационного процесса, а также ориентацией на широкие читательские массы. Выделены наиболее важные мотивации авторов подпольных газет, а именно: сохранять& веру в то, что антифашизм не побеждённый и что его дело до сих пор живет; продвигать картину действительности, альтернативную фашистской пропаганде в легальной печати; подстрекать итальянцев к неповиновению власти, а в перспективе - к восстанию прот&ив режима.
