Розглянуто основні аргументи М. Драгоманова, що обгрунтовують тезу про соціально-культурну небезпеку поєднання церковної і державної влади, що може призвести до релігійної нетерпимості, порушення принципу свободи совісті, зростання внутрішньої і зовнішньої конфліктної напруженості між представниками різних релігій, до репресій людей іншої віри та їхньої масової еміграції, ослаблення впливованості церкви в суспільстві, використання символічного капіталу церкви у своїх інтересах, відторгнення вільнодумних людей від церкви та латентної атеїзації.