Одне з найбільш хибних уявлень про історію та сучасний стан українського національно-визвольного руху полягає в тому, що нібито борці за волю і долю України - це виключно україномовні "западенці", які ненавидять усе російське... А тим часом патріоти живуть і в інших регіонах країни і розмовляють іншими мовами, і на їхній жертовності це аж ніяк не позначається. Історія Леоніда Ларжевського, російськомовного керівника бандерівців у Криму, зв"язкового з російським антирадянським підпіллям в Умані, — найкраще цьому підтвердження.