Розглянуто два твори американської літератури, присвячені серії убивств чорних дітей у Атланті 1979–1981 рр., які вразили місто. Це книга-нарис Джеймса Болдуіна “Очевидність невидимого”, написана після подій (1985), і роман Тоні Кейд Бамбара “Ці кістки – не моя дитина”, опублікований посмертно 1999 р. У своїй книзі Болдуін повертається до питань, які він неодноразово порушував у своїй творчості. Письменник роздумує про широке коло проблем, породжених расизмом, які з такою страшною силою виявились у ситуації в Атланті. В новій суспільній ситуації Бамбара в формі документального роману, що зумовив художні особливості книги, практично підтверджує спостереження Болдуіна на прикладі вигаданої родини, чиє життя стало частиною історії міста.
