Серед кількох великих “континентальних” корпусів німецької експансіоністської літератури кін. 19 – поч. 20 ст. окремо розташована література про південно-тихоокеанський регіон. Твори цього спрямування мають дескриптивний і фікціональний характер та сполучають ідеологічну виваженість, пригодницький компонент, екзотизацію “далеких країв” i метафорику “південності”. Корелюючи з творами інших колоніальних літератур, оповіді часів імперської Німеччини стають демонстрацією конструкту “Sudseeland”.
