Ю. Медвецький - перший учений Галичини, який запровадив використання геології разом з технічною наукою для промислового розвитку краю. Його справедливо можна назвати засновником української науково-практичної геології. Наукову діяльність Ю. Медвецького умовно можна розділити на два періоди: віденський і львівський. У першому переважають праці мінералогічного спрямування, у другому - геологічного. З 1870 по 1873 pp. Ю. Медвецький працював секційним геологом Австрійського державного геологічного управління в Відні, брав участь у багатьох геологічних експедиціях. У 1873 р. його запросили на посаду професора кафедри мінералогії і геології, створеної 1872 р. в Технічній академії (пізніше політехнічна школа) у Львові (тепер НУ "Львівська політехніка"), де він працював до кінця життя. Навчальний процес у Технічній академії він розпочав з викладання мінералогії, яка була головним предметом на хіміко-технічному факультеті, та створення геолого-мінералогічного музею. Згодом він викладав курс петрографії і геології на хімічному, інженерному, будівельному, сільськогосподарському і лісотехнічному факультетах. Довший час, а саме - продовж 1882-1904 рр., Ю. Медвецький працював приватним доцентом Львівського університету, де вперше організував кафедру геології. &А створений ним музей за рівнем систематики і кількості зразків став одним з найкращих у Європі. Він і тепер виконує свою навчальну функцію. Піонерською була робота Ю. Медвецького, пов"язана з дослідженням особливості поширення покладів нафти в регіо&ні, цієї корисної копалини, що дала поштовх економічному розвитку Галичини на початку XX ст. Протягом 1879-1888 рр. Ю. Медвецького тричі (1879-1880, 1884-1885, 1888-1889) обирали ректором Львівської політехніки і чотири рази (від 1877 до 1901 р.) дек&аном хіміко-технологічного факультету. Тут він написав два фундаментальні підручники - з петрографії, який витримав три видання (1898, 1906, 1909), і мінералогії (1906) та понад 50 наукових праць з різних питань мінералогії, кристалографії, петрограф&ії, палеонтології та геології. Усі вони написані польською і німецькою мовами, як тоді було прийнято.
