У статті автор розкриває особливості історичного становлення та розвитку українського канону в літературі для дітей та юнацтва впродовж 20 та поч. 21 ст. Прикметно, що література для дітей та юнацтва (як перекладна, так і національна) в Україні викристалізувалася за останнє десятиліття в самодостатнє та самозначуще явище з ознаками як східного, так і західного канону. Спираючись на найактуальніші дискусії зарубіжних та вітчизняних дослідників дитячої літератури та хронологічно відстежуючи її історико-ідеологічний розвиток паралельно в різних “світових” групах, авторка аргументує вимоги до уважнішого “прочитання”, зокрема і сучасної літератури для дітей та юнацтва, та, до перегляду так званого “шкільного канону”.
