У статті досліджується сюжетна проза Олекси Слісаренка, яка демонструє подієве розгортання життєпису автобіографічного персонажа, сукупність автобіографічних мотивів, поєднання фікційних та фактуальних елементів. У проекції на біографію письменника аналізується психологічний портрет дезорієнтованої людини “без компаса” на історичному роздоріжжі, у ціннісному хаосі й воднораз здатної на активну дію.