У статті з методологічної точки зору розкриті в ретроспективно-сучасному сенсі особливості системи менеджменту служби безпеки підприємств реального сектора економіки України на фоні повної нейтралізації з боку керівництва приватизованих підприємств функції планування в 90-х рр. 20 ст. та діяльності цих підприємств в останні п’ять років під гаслом «тотальна безпека», обумовленої фінансово-економічною рецесією, значною кількістю банкрутств підприємств, що виступають один одному в ролі контрагентів, значною кількістю рейдерських захоплень підприємств-флагманів реального сектору вітчизняної економіки та відсутністю єдиного сценарного підходу до виходу світової економіки, зокрема української, з глибокої інституційно забарвленої фінансово-екон. кризи, в т.ч. й в контексті подолання так званих «тактичних шоків». Водночас встановлено, що функція планування системи менеджменту є її фундаментальною основою із варіацією залежно від масштабів господарської діяльності підприємства, методів і принципів організаційно-ієрархічної будови такої служби з одночасним тісним кореляційним зв’язком з ортодоксальними принципами, методами та функціями планування, що історично склалися ще за радянських часів. Визначені уніфіковані завдання служби безпеки підприємства, зваж&аючи на різновекторні масштаби господарської діяльності (малі, середні та великі підприємства), та запропоновано теоретико-практичну сценарну насиченість заходів для виконання завдань, покладених на таку службу. Запропоновано механізм врахування поте&нційних загроз під час планування діяльності служби безпеки підприємства з одночасною його інтеграцією в тактико-стратегічні плани роботи підприємства в контексті їх збалансованості, системності та синергічності.
