Стаття присвячена дослідженню проблеми формування системи рейтингового оцінювання діяльності вищих навч. закладів, яка є невід’ємною складовою світового та національного моніторингу вищої освіти. Ранжування закладів освіти дає змогу задовольнити попит споживачів ринку освітніх послуг та ринку праці щодо інформації про репутацію вищого навчального закладу, стимулює змагальність, сприяє активізації участі цільових груп у формуванні сучасних вимог до рівня підготовки фахівців. У роботі розглянуто стан та принципи побудови систем рейтингової оцінки вищих навчальних закладів у світі, особливості та види рейтингів вишів в Україні. Виявлено та проаналізовано проблеми щодо формування системи рейтингового оцінювання, що полягають у змістовному відборі часткових критеріїв – чинників оцінки, виборі шкали оцінювання часткових критеріїв, «технічних» вимогах до вибору системи показників рейтингового оцінювання (зокрема, їх незалежності та «роздільної здатності»), вибору способу розрахунку інтегральної оцінки – рейтингу (полягає у визначенні виду рейтингової функції оцінювання), визначенні коефіцієнтів значимості (ваг) часткових критеріїв щодо інтегральної рейтингової оцінки.
Розроблено метод дослідження стійкості систем рейтингового оцінювання вищих навч. зак&ладів відносно зміни коефіцієнтів значимості (ваг) часткових критеріїв оцінки та виду інтегральної функції оцінювання. Запропонований метод застосовано для дослідження стійкості Національної системи рейтингового оцінювання ВНЗ України. Проведено сері&ю експериментів щодо дослідження стійкості рейтингу до зміни коефіцієнтів важливості (ваг) часткових критеріїв (показників оцінки) та виду функції рейтингового оцінювання (адитивної та
мультиплікативної) для групи «Класичні університети». Результати& досліджень можуть бути використані для вдосконалення системи рейтингового оцінювання.
