Іграїзацію PR-комунікацій протягом усієї історії розвитку зв"язків із громадськістю слід розглядати як стратегію продуктивної поведінки, коли завдяки апеляції до природної схильності індивідуума до гри досягається максимальна ефективність соціальних інтеракцій за умов конкуренції за обмежені суспільні ресурси. У зв"язках із громадськістю наведено як власне ігрові, так і псевдоігрові форми взаємодії субэєктів PR з їх громадськістю. Критерієм для ідентифікації ігрових та іграїзованих форматів PR-комунікацій є не стільки їх відповідність формальним ознакам гри, скільки їх суб"єктивна оцінка всіма учасниками процесу як ігрових або іграїзованих.