Стаття присвячена розгляду теоретичних аспектів визначення правової природи категорії "безтілесні речі" як з позиції класичної римської юриспруденції, так і з огляду на сучасне праворозуміння, аналіз концепції методології юридичної регламентації приватноправових відносин, у тому числі відносин у сфері використання результатів творчої діяльності та інформації. На підставі дослідження резюмується, що у чинному законодавстві відсутні передумови для розширеного тлумачення категорії "безтілесні речі", за якого нею охоплюються не лише права, а й будь-які нематеріальні блага, які є об"єктом цивільних прав. За такого підходу здійснюватиметься штучне перенесення правового режиму речей на нематеріальні блага, що ускладнюватиме адекватне правове регулювання відносин з приводу їх використання, належного та ефективного захисту суб"єктів.
