У статті аналізуються деякі проблемні аспекти недопустимості доказів, зібраних під час затримання підозрюваного уповноваженою службовою особою в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України. Особливу увагу присвячено критеріям недопустимості доказів, передбачених частинами 3 та 6 ст. 87 цього Кодексу. Доведено, що з метою удосконалення та належного унормування правовідносин, які виникають у результаті здійснення затримання підозрюваного, найбільш правильним є фіксування результатів особистого обшуку підозрюваного, затриманого уповноваженою службовою особою в порядку ст. 208 КПК України, в окремому протоколі. У статті також наголошується на необхідності врегулювати питання участі захисника при проведенні обшуку підозрюваного, затриманого в порядку ст. 208 КПК України.
