На підставі наукового аналізу положень нового кримінального процесуального законодавства України, а також матеріалів слідчо-судової практики у статті розглядаються деякі проблемні аспекти використання результатів зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж як доказів у кримінальному провадженні. Обгрунтовано, що лише сукупність аудіозапису знятої з телекомунікаційних мереж інформації, що має значення документа, а також протоколу дослідження цієї інформації у своїй нерозривній єдності можуть становити доказ у кримінальному провадженні. Запропоновано низку доповнень до чинного Кримінального процесуального кодексу України, які сприятимуть створенню процесуальних гарантій від незаконного втручання у приватне життя людини органами досудового розслідування та отримання за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж доброякісних судових доказів.
