У статті на прикладі роману-балади «Дім на горі» розглядається фольклорно-химерний рівень творчості Валерія Шевчука, простежуються
прийоми міфологізації. Окрему увагу звернуто на міфологему «дорога», її
смислове навантаження та авторську інтерпретацію. Проза В. Шевчука глибоко філософічна, синтезована різними філос. віяннями (сковородинськими, екзистенційними, бароковими тощо) й українським фольклором і міфологією. Для автора роман «Дім на горі» не лише цікава розповідь, у якій діють різні міфологічні персонажі, а й спроба виокремити головні цінності українського народу, його проблеми та світовідчуття. Розділивши твір на дві частини - повість-преамбулу та цикл оповідань, В.
Шевчук подає і різне трактування одних і тих самих образів-символів, го-
ловним серед яких є дорога. У першій частині вона асоціюється з людиною (гол. герой Володимир, який долає шлях до омріяного щастя, і таки його знаходить), у другій – із домовиком (охоронцем домівки, для якого дорога стає не лише мрією, що весь час манитьі не дає спокою, а й причиною всіх нещасть - смерть господаря, осуд громади, нещасливе кохання).
