У статті розглянуто погляди літературознавців на паратекстуальність та
її різновиди, зокрема заголовок та епіграф, як особливу зону між текстовою та позатекстовою реальністю, що є авторським коментуванням тексту і безпосередньо впливає на читацьке сприйняття. Здійснено інтертекстуальний аналіз творів О. Ірванця і досліджено специфіку паратекстів із маркером «лист» у його віршах,що підтверджує як різноплановість лірики О. Ірванця, так і варіативність функцій паратекстів.
Надаючи творам форми листа, автор вказує адресата, що в цьому випад-
ку є ключем для розуміння настроїв віршів: соціально-іронічних, інтимногерметичних, філософських; або ж зазначає час написання листа, не називаючи адресата, - в цьому випадку твори мають елегійний, сповідальний характер, що притаманно ранньому доробку поета, однак у будь-який період творчості незмінною лишається виняткове значення назви, за допомогою якої автор керує читацькою інтерпретацією.
