У статті досліджується своєрідність хронотопу, що є важливим сюжетотвірним і характеротвірним чинником. Наголошується на поліфункціональності часопросторових координат. До спільних ознак "химерної прози" і творів, написаних у руслі "магічного реалізму"належать: деформація хронотопу, тяжіння персонажів до філософських роздумів, використання міфу (як прямого, так і трансформованого, творчо переосмисленого), співіснування на рівних правах реального світу і ірреального. Письменники використовують різні форми простору: закрите/відкрите, своє/чуже. Час у романах точно окреслений. Виділено хронотоп (мотив) дороги, який дозволяє акцентувати увагу на головних рисах характеру персонажа, підкреслити слабкі і сильні його сторони. Простежено зміщення часово-просторових координат, "тираня" меж між реальним і нереальним світом; фантастичні персонажі співіснують на рівних правах з реальними персонажами, що є однією з ознак "химерної прози".
