Феномен читання належить до фундаментальних досягнень культури,
його особлива роль у розвитку будь-якого розвиненого суспільства не ви-
кликає сумніву. Однак тих, хто вміє читати, стає більше, а читачів художньої літ. - менше. Класичні автори, якщо небрати до уваги програму читання школярів і студентів, ніколи не переважали в колі читання. Ставлення до класики завжди було чимось більш вагомим, ніж просто ставленням до творчості того чи ін. письм., хоча б вже тому, що воно визначає культурну ідентичність. Проте останнім часом роль читання, особливо в такому його звичному розумінні, як читання клас. літ. і романів кращих суч. письм., знижується. Масове читання набуває ін. форми, все більше тяжіючи до тривіальної літератури, перетворюючись на засіб релаксації та втечі від реальності. Формули масової літ. сприяють створенню нескладних, але захоплюючих сюжетів, культивують у читачів віру в маленьке диво. Все це й призводить до того, що більшу
частину книжкових прилавків займає поп. літ., орієнтована нанекваліфікованого читача з невибагливим смаком і переважно саме вона
складає основу досугового читання.
