По мірі розширення участі Франції в процесах європейської інтеграції,
французька держава стикнулась з подвійним системним тиском: з одного боку, у зовнішньому вимірі, Франція переживала політично небезболісний процес вбудовування до наднаціональних структур ЄС, а з іншого боку, у внутрішній площині, центральна влада опинилась перед фактом зростання автономістських настроїв у деяких своїх регіонах. Відповіддю на системні виклики, пов"язані із згаданими чинниками, стало ініціювання регіоналізації, децентралізації та деволюції влади у країні. У той же час, проводячи регіоналізацію, традиційно централістська система державної влади Франції віднайшла ряд рецептів для нейтралізації найбільш загрозливих для національного рівня управління тенденцій. Політикарегіоналізації, що проводиться у Франції, незважаючи на децентралізацію повноважень та створення потужних (порівняно з попереднім періодом) "низових" ланок управління, не привела до реальної автономізації регіонів країни. Нова система за своїм проектом містить у собі цілий ряд противаг і пересторог, покликаних урівноважити систему так, щоби залишити центральний рівень управління основним.
In the course of expansion of France"s participation in the European integration
processes, France has confront&ed with double systemic pressure: on one hand, in the external dimension, France has went through politically painful process of integration into EU supranational structures; on the other hand, in the internal dimension, central authorities has faced& the increase autonomic sentiments in some of its regions.
French leadership responded to the systemic challenges related to the mentioned factors by initiating regionalization, decentralization and devolution of power in the country. At the same ti&me, conducting regionalization, traditionally centralized government system in France has identified a number of solutions for neutralizing the most threatening for the national level trends. Politics of regionalization pursued in France has not resu<ed in realistic autonomy of the countries regions, notwithstanding the decentralization of authority and creation of relatively powerful (compared to the previous period) lower management levels. The new system in accordance with its design contain&s a number of checks and safeguards that would counterpoise the system in order to leave the central management level as the main center of power.
По мере расширения участия Франции в процессах европейской интег-
рации, французское государство стол&кнулось с двойным системным давлением: с одной стороны, во внешнем измерении, Франция переживала политически небезболезненный процесс вмонтирования в наднациональные структуры ЕС, а с другой стороны, во внутренней политике, центральная власть оказала&сь перед фактом увеличения автономистских настроений в некоторых своих регионах.
Ответом на системные вызовы, связанные с упомянутыми факторами, стало инициирование регионализации, децентрализации и деволюции власти в стране. В то же время, проводя &регионализацию, традиционно централистская система государственной власти Франции отыскала ряд рецептов для нейтрализации наиболее опасных для национального уровня управления тенденций.
Политика регионализации, которая проводится во Франции, невзира&я на децентрализацию полномочий и создание мощных (по сравнению с предыдущим периодом) "низовых" уровней управления, не привела к реальной автономизации регионов страны. Новая система за своим проектом содержит в себе целый ряд противовесов и предост&ережений, призванных уравновешивать систему таким образом, что бы оставить центральный уровень управления основным.
