Мови культу, відмінні від мов повсякденного спілкування, існують у всіх релігійних традиціях, стверджує автор, але разом з тим у ході процесу секуляризації змінюється і сама релігія, і відношення до мови богослужіння. Це проявляється в обмирщенні цілогоряду релігійних практик і в тому числі практики використання мови богослужіння. Секуляризація, складова частина якої - десакралізація, виражається в тому числі і в переході на національні мови в практиці богослужіння. Останнє вважається автором як спробапом"якшення контрасту (заперечення) між мовою культу та мовою повсякденного спілкування.
Языки культа, различны от языков повседневного общения, существуют во всех религиозных традициях, утверждает автор. Но вместе с тем в процессе секуляризации изменяется и сама религия, и отношение к языку богослужения. Это проявляется в обмирщении целого ряда религиозных практик и в том числе практики использования языка богослужения. Секуляризация - составная часть которой - десакрализация, выражается в том числеив переходе на национальные языки в практике богослужения. Последнее считается автором как попытка послабления контраста (отрицания) между языком культа и языком повседневного общения. Languages of cult, which differ from languages of everyday communi&cation, are foundin every religious tradition, the author argues, but the process of social secularizationbrings along changes in both the religious tradition and the attitude toward the language of divine service. Since secularization implies the ab&andonment of the notion that basic cultural symbols are necessarily of religious origin, languages, of divine service come to be revised in a manner that means either their shifting toward the national language or the introduction of diglossia. The l&atter is considered by the author as an attempt at softening the opposition between the language of cult and the language of everyday communication.
