Автор розглядає мову і стиль прозаїчних творів Юлії Булаховської з двох точок зору: по-перше, висвітлюючи жанрову специфіку її прози на тлі жанрового "дефіциту", повторюваного в історії новітньої української літератури; по-друге, виділяючи комунікативнуситуацію як складову частину художнього світу цієї прози й установлюючи діапазон тих складників даного світу, які виконують роль оповідача і включають не лише "людських" персонажів, але й тварин, рослин, явища природи і - що дуже істотно - артефакти.
Автор рассматривает язык и стиль прозаических произведений Юлии Булаховской в двух планах: во-первых, освещая жанровую специфику ее прозы на фоне жанрового "дефицита", повторяющегося в истории новейшей украинской литературы; во-вторых, выделяя коммуникативную ситуацию как составной элемент художественного мира этой прозы и устанавливая диапазон тех элементов художественного мира, которые исполняют роль повествователя и включают не только "человеческих" персонажей, но также животных, растения, явления природы и, что очень существенно, артефакты.
The author regards the language and style of Julia Bulaxovs"ka new prose from the two viewpoints, first, elucidating its genre specificity against the background of genre deficiency, recurrent in the history o&f Modern Ukrainian literature; and, second, finding communicative situation to be a crucial element of her fiction"s inner world and
establishing the range of that world"s entities that operate as narrators, this range including human beings as well& as animals, plants, natural phenomena and, last not least, artifacts.
