В статті робиться спроба усвідомити характер використання символіки та топосів, пов"язаних із ім"ям Наполеона, в творчості О. Мандельштама. Російський акмеїзм фактично обійшов його, та лише в цього поета в його пізніх, передсмертних віршах виникає наполеонівська символіка, але вона не має за мету міфологізувати особистість героя. Проаналізовані кілька редакцій віршу, які свідчать, що поет був байдужим до наполеонівського міфу, якому віддали належне поети-романтики та символісти. В його творчому світі наполеонівська символіка виникає спочатку як спроба співвіднести масштаб страждань ліричного героя із тим, що відчували воїни минулого в баталіях, які ввійшли в світову історію. Однак в процесі написання вірша О. Мандельштам знімає найменування конкретних, та поряд із цим символічних епосів, оскільки ані Ватерлоо, ані Аустерліц не можна порівняти з тією апокаліптичною трагедією, яку переживає ліричний герой та яка очікує людину та людство.
