Статтю присвячено дослідженню мовної майстерності визначного українського перекладача М.Лукаша. У центрі уваги - унікальна риса Лукаша-мовотворця - активізація лексико-фразеологічних та образних ресурсів, акумульованих в українській фольклорно-літературній традіції. Перекладач трансформує "запозичені" образи, вживає їх у нових контекстах, увиразнює фоностилістичними засобами.