У статті визначено різновекторні підходи до потрактування метажанру як літературознавчої категорії, з"ясовано стан рецепції та інтерпретації цього явища. Наголошено на тому, що в системі метажанрових конструкцій як позародове й міжжанрове утворення виявляє себе художньо-документальна проза, репрезентована в таких різновидах, як епістолярій, щоденник, мемуари, записні нотатки, автобіографія, некролог. Доводиться, що головна ознака художньо-документального тексту – жанровий синкретизм, завдяки чому різножанрові й комунікативно різносферні тексти прочитуються як єдина художня цілісність.
