На матеріалі німецької публіцистики I пол. 1990-х та соціологічних і культурологічних розвідок II пол. 1990-х – поч. 2000-х рр. у статті продемонстровано шляхи та модуси утвердження в німецькому культурному просторі дискурсу "покоління 1989 р." та пов"язаного з ним дискурсу історичної цезури 1989 р. як засобу самолегітимації наявного культурного істеблішменту та "нормалізації" об"єднаної Німеччини за зразком ФРН. Своєю чергою, на прикладі двох поколіннєвих маніфестів – "західного" ("Покоління "ґольф") та "східного" ("Діти Зони") - автор показує пропоновані сучасною поп-літературою шляхи іронічної релятивації зазначених дискурсів шляхом критичного відтворення нормативних схем соціалізації.