У статті акцентовано увагу на діалогічному контакті між текстами Тараса Шевченка і Адама Міцкевича. Цей феноменологічний діалог через твори обох поетів експлікується у межах християнської антропології, творчість постає "катехізисом" національної свідомості. Феноменологічний діалог розглядається не просто як формальний перегук художніх творів, а як поліфонія різних голосів авторської свідомості.
