У статті аналізується виданий Тарасом Шевченком "Буквар" як концептуальний феномен становлення системи повноцінної української освіти. Характеризується
історичний контекст появи цієї книги, її роль і місце у процесі формування світоглядних домінант українства. На основі аналізу дискурсивних складових композиційно й семантично цілісного тексту "Букваря" концептуалізується Шевченкове розуміння укр. словесності як універсального символічного коду, що вміщує все багатоманіття сенсів історичного буття народу. Особлива увага звертається на специфіку універсального українознавчого світогляду, педагогічний вимір якого знайшов своє найповніше втілення в художньому просторі цієї пам"ятки.
