У статті дейксис розглядається як властивість висловлювання вказувати на конкретну просторово-часову ситуацію, мати конкретного адресата й співвідноситись із певним об"єктом чи особою. Категорія дейксису аналізується на матеріалі староукраїнської проповіді XVII ст., а саме в казаннях А. Радивиловського зі збірника "Огородок Марії Богородиці".
