У рамках даної статті розглядається розвиток української класичної філології за останні десять років у контексті зміни лінгвістичних парадигм, переходу від традиційної міждисциплінарної описовості до структурних підходів і, врешті-решт, до когнітивно-комунікативного ракурсу розгляду мовно-мовленнєвих феноменів мов європейської античності. Характеризуються особливості аналізу мертвих мов, які постали на кафедрі загального мовознавства та класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.