у статті охарактеризовано синтаксичну фігуру гомеотелевтон у тексті пасторального роману давньогрецького письменника II ст. н.е. Лонга "Дафніс і Хлоя". З"ясовано стилістичну природу гомеотелевтона та визначено його функції у створенні ритмічності прози Лонга. Незважаючи на те, що гометелевтон не є домінантною рисою ідіостилю Лонга, уступаючи за частотністю багатьом видам повтору, тропам, він проявляє себе як яскравий виразний засіб, здатний брати участь у формуванні ідіостилю автора.
