У статті робиться спроба комплексного аналізу основних лінгвістичних і філософських теорій XX-початку XXI ст. із погляду висвітлення суб"єкта мовлення, що здійснює оцінну діяльність. Ставиться питання про детермінованість чи незалежність такого суб"єктавід історичної доби, інших чинників позамовної дійсності. Доведено правомірність розгляду суб"єкта оцінки як такого, що вписаний у контекст самою логікою й характером мовленнєвої діяльності, але при цьому не повністю детермінований ним (контекстом). Обгрунтовано думку про те, що мовець може вивищувати над "умовами" дискурсу, творити його самостійно через інтерпретацію запропонованих добою обставин.
