У статті висвітлено в діахронічному зрізі особливості різновидів історичної прози в Японії від періоду формування історичної свідомості та появи ранніх літературних пам"яток (XVIIст.) до зрілого середньовіччя. Розглянуто центральні методологічні засади японської літописної традиції та основні жанри історичної прози від офіційних історій сейші до художніх творів рекіші-моногатарі. У центрі уваги перебувають методи створення історичного знання та пізнання, шляхи та форми їхньої трансформації.
В статье освещены в диахроническом срезе особенности разновидностей исторической прозы в Японии от периода формирования исторического сознания и появления ранних литературных памятников (VIII в.) до зрелого средневековья. Рассмотрен основной методологический базисяпонской летописной традиции и жанры исторической прозы (начиная от официальных историй сэйси и до художественных произведений рэкиси моногатари). В центре внимания находятся методы создания исторического знания и познания, пути и формы их трансформации.
This article presents in diachrony particulars of historical literature in Japan from the period of the formation of historical consciousness and the rise of the earliest literary works (VIII c.) to the Middle Ages. The methodological basis of writi&ng the historical chronicles and fiction (from the official history"s works seishi to works of fiction rekishi-monogatari) in Japan is considered. The methods of creating historical knowledge and different forms of its transformation are described.
&
