Статтю присвячено дослідженню проявів постмодерністської поетики, які є характерними для латиноамериканського та українського постмодерного художнього дискурсу у типологічному аспекті. Постмодерний художній дискурс розглядається як специфічна форма відкритої поліфонічної художньої комунікації з нестійкою текстуальною структурою.