Статтю присвячено пошуку оптимального поєднання методів синхронічно-діахронічного дослідження національної концептосфери з метою визначення закономірностей ії рзвитку. Поєднання семантико-когнітивного та етимологічного аналізу з порівняльно-історичним методом змушують по-новому поглянути на структуру концептосфери та ії складових- як на єдину систему, що складається із самоподібних частин, мінливих у просторі й часі.
