У дослідженні висвітлено деякі аспекти історичної динаміки розвитку картин світу в українській культурі Нового часу. Висунуто тезу про логоцентризм фольклору як відображення мовної картини світу, простежено історичні трансформації фольклору як чинники зміни суспільної свідомості, готової до формування наукової та художньої картин світу.