На прикладі перекладів В. Мисика і М. Лукаша з Р. Бернза висвітлюється специфіка сприйняття (конкретизації) віддаленого в часопросторі поетичного образу, характер його зв"язку з відображеним життям (позамовною ситуацією, затекстом) і фоновими знаннями (тезаурусом) читача.