Об"єктом дослідження є українські говори Волгоградської області РФ. Аналізуючи українські прислів"я, приказки, топоніми, етнонімічні назви, автор доходить висновку, що острівні говірки українців на півночі Волгоградської області в умовах багатовікової етнолінгвістичної ізольованості від материнської території зберегли в собі значну кількість фонетичних, морфологічних та лексичних компонетів, що дозволяє ідентифікувати їх саме як українські, а також звертає увагу на швидкі асимілятивні процеси, щр в майбутньому може призвести до втрати мовної самобутності українців цьго регіону.
