У статті простежується, як чітко регламентована форма сонета в поезії неокласиків допускала проникнення ірраціональних елементів, підкреслюється спонтанність їх вияву, специфічний характер раціоналізму. Автор статті обґрунтовує, що дискурс ірраціонального - на відміну від раціонального - в ліриці неокласиків реалізувався фрагментарно.
В статье прослеживается, как четко регламентированная форма сонета в поэзии неоклассиков допускала проникновение иррациональных элементов, подчеркивается спонтанность их проявления, специфический характер рационализма. Автор статьи обосновывает, что дискурс иррационального - в отличие от рационального - в лирике неоклассиков реализовался фрагментарно.
The article shows how the well regulated sonnet form in the poetryof neoclassicists has permitted of the penetration of irrational elements. The paper also highlights the spontaneity of their manifestation, the specific nature of rationalism. The author proves that the discourse of the irrational - as opposed to the rational - is partially embodied in the lyrics of neoclassicists.
