У статті розглянуто найтиповіші трансформації новозібраного пісенного фольклору лемків порівняно з транскрипціями вчених XIX-XX ст. установлено, що в ситуації переселення нові записи лемківських пісень мають схильність до редукції словесного тексту, контамінації, перетекстування, осучаснення мови, посилення авторства тощо. Найконсервативнішими щодо змісту й форми є архаїчні весільні ладкання, які в давнину виконували релігійно-магічну функцію. Усі виявлені дифузії засвідчують життєвість пісенної традиції лемківських переселенців у наш час.
